Вищий антикорупційний суд визнав заступника голови Федерації профспілок України Володимира Саєнка і його спільника винуватими в готуванні до надання неправомірної вигоди суддям.

Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 23 травня.

У листопаді 2022-го посадовцю вручили підозру в розтраті державного майна в особливо велики розмірах. Його помістили під варту з альтернативою застави в 124 млн грн. У березні 2023-го Печерський суд Києва продовжив запобіжний захід. Після цього в Саєнка, начебто, виник умисел дати суддям хабара за те, щоб його відпустили на нічний домашній арешт із носінням електронного браслету.

Перебуваючи під вартою, Саєнко залучив пособником знайомого, який мав підшукати особу, яка зможе звернутись до суддів Київського апеляційного суду та за обіцяну грошову винагороду схилити їх до прийняття рішення.

Саєнко із СІЗО неодноразово телефонував знайомому і обговорював неправомірну вигоду суддям, розмір якої визначили в 150 тисяч доларів США. При цьому наголошував, що його задовольнить лише нічний домашній арешт, але він не заперечуватиме, якщо буде також застосовано електронний засіб контролю. Саєнко попередив, що гроші передавати суддям тільки за його особистим розпорядженням після проголошення позитивного судового рішення.

За два дні до судового засідання гроші передали спільнику, який мусив забезпечити їх схоронення. Але того ж дня спільника зупинили на Дніпровській Набережній і  вилучили кошти, які він щойно отримав і не довіз до місця зберігання.

Обвинувачених було троє. За версією прокурора, знайомий Саєнка залучив ще одним пособником свого товариша. Останній, у свою чергу, знайшов адвоката, який, нібито, мав безпосередньо домовитися із суддями. Матеріали щодо цього адвоката виділили в окреме провадження.

Саєнко і його товариш у судовому засіданні не визнали вину. Вони дали своєї пояснення, але відповідати на будь-які запитання відмовилися. Саєнко говорив, що не мав жодного наміру чи плану домовлятися про надання неправомірної вигоди. Кримінальне провадження щодо себе вважає замовним, щоб примушусити звільнитися з посади заступника голови ФПУ.

Товариш Саєнка сказав, що надав номер телефону дружини Саєнка своєму знайомому, щоб той звів її з хорошим адвокатом. Заявив, що під час досудового розслідування його примушували визнати вину і дати викривальні показання на Саєнка.

Третій обвинувачений повідомив, що із Саєнком жодних контактів не мав. Знайомий попросив його допомогти знайти Саєнку адвоката. Його роль полягала у зʼєднанні цих людей — адвоката і дружини Саєнка. Пізніше адвокат запропонував йому поїхати до суду в Борисполі забрати деякі документи і зустрітися з дружиною Саєнка. Адвокат зустрівся в кафе із цією жінкою. Обвинувачений її не знав і при розмові присутній не був. Але почув, що адвокат запитував в жінки про укладення договору, на що та відповідала, що це треба обміркувати. Через деякий час, можливо через місяць, адвокат повідомив, що ще раз зустрінеться із дружиною Саєнка. Обвинувачений знову чомусь був на місці зустрічі, але участі в розмові не брав. Із дружиною Саєнка знову не підписали договір і адвокат сказав, що більше з нею спілкуватися не буде.

У підсумку суд вирішив, що доказів проти останнього фігуранта недостатньо. Знайомий Саєнка дійсно переписувався з ним і скидав фотозображення документів по справі і номер кримінального провадження. Також, отримавши гроші, товариш Саєнка навіщось їх сфотографував і одразу переслав світлину цьому третьому обвинуваченому.

Але суд вважає, що в матеріалах справи немає підтвердження звернення до цього фігуранта з проханням підшукати особу, яка може передати неправомірну вигоду суддям апеляційного суду, не зафіксовано його згоду на таке сприяння. 

На думку суду, згадка особи в листуванні, розмові чи повідомленні інших осіб сама по собі не має мати доказового значення — така інформація потребує перевірки, а не автоматичного ототожнення зі співучастю. Висловлювання можуть бути маніпулятивними, неточними, або навіть вигаданими. Люди можуть помилятися, свідомо чи несвідомо обмовляти інших і згадки про інших осіб можуть не мати жодного фактичного підґрунтя. Саме тому такі згадки не можуть вважатися беззаперечними доказами.

Саєнка і його знайомого засудили до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Третього обвинуваченого виправдали. Наразі вирок ще не набув законної сили і може бути оскаржений.

До колегії суддів Київського апеляційного суду, яким фігуранти цієї справи, начебто, готували хабар, входили Юрій Слива (головуючий), Ігор Паленик і Віктор Глиняний. Посередника з грошима затримали за два дні до судового засідання і запобіжний захід був залишений без змін.

У цій справі Слива, Паленик і Глиняний були свідками. Вони заперечили факт позапроцесуального впливу на них щодо прийняття позитивного рішення у справі Саєнка. Але антикорупційний суд зазначає, що стаття 369 Кримінального кодексу України передбачає в тому числі пасивну участь службових осіб без обовʼязкового встановлення звʼязку «вигодонабувача» із такою службовою особою. Показання цих свідків не були вирішальними для встановлення обставин, які підлягали доказуванню. Наявність чи відсутність безпосередньої комунікації потенційного виконавця із службовими особами не вплинула на кваліфікацію дій організатора і пособника.

Через пів року після перехоплення правоохоронцями посередника з хабарем суддям Сливі, Паленику, Глиняному, а також Вʼячеславу Дзюбіну повідомили підозри в корупції по іншій справі.

Чотирьох уже колишніх суддів Київського апеляційного суду звинувачують в одержанні 35 тисяч доларів хабара за скасування арешту майна.

19

0

20

20